ЕТИКА (грец. ethika < ethos — звичка, вдача) — філософська наука, об’єктом вивчення якої є мораль як форма суспільної свідомості, як одна з важливих сторін життєдіяльності людини. Сам термін «Е.» був уведений Арістотелем для позначення учення про моральність в цілому. Призначення Е. полягає в розв’язанні практичних моральних проблем, що постають перед людиною. Тому з самого початку Е. вважається «практичною філософією». Е. також є теоретичним стрижнем моралі, тому що через неї повною мірою трактуються такі поняття моральної свідомості, як добро і зло, обов’язок, совість, честь, гідність та ін. Пов’язані з ними моральні цінності формулюються у вигляді ідеалів, моральних принципів і норм поведінки, учень про призначення людини і сенс життя. Фармацевтична Е. як частина загальної етики є наукою про моральні аспекти вчинків фармацевтичних працівників усіх рівнів, їх поведінку у сфері професійної діяльності. Це зумовлено особливостями практичної фармації, її глибоко соціальним характером. Розвиток фармацевтичної Е. нерозривно пов’язаний зі становленням медицини та охорони здоров’я в цілому. У 1984 р. ВООЗ була затверджена програма «Європейська політика здоров’я для всіх» і сформульовані завдання її реалізації, серед яких на 38-му місці знаходиться «Охорона здоров’я та етика». Разом з тим фармацевтична Е. відрізняється від медичної, по-перше, тим, що провізор не лікує хворого, не призначає терапії, а тільки допомагає йому своєчасним наданням необхідних ЛП, психотерапії, вселяючи віру в одужання, цілющу дію ліків, фармацію і медицину в цілому. У 1997 р. радою Міжнародної фармацевтичної федерації був прийнятий Етичний кодекс фармацевтів, у якому сформульовано принципи, що визначають обов’язки і відповідальність фармацевтичних працівників. У багатоплановій діяльності провізора (фармацевта) відображаються морально-етичні аспекти взаємовідносин із хворими, лікарями, колегами, що потребує від спеціаліста дотримання принципів гуманізму, професійного оптимізму і патріотизму. Е. взаємовідносин з хворим передбачає чуйність, уважність, повагу, співчуття, такт, участь, ввічливість та ін. Взаємовідносини з медичними працівниками базуються на взаєморозумінні та взаємоповазі, підтриманні авторитету один одного, дружньому співробітництві та взаємодопомозі. Етичні та професійні відносини в аптечних колективах формуються на спільності інтересів, взаємопідтримці, довірі, повазі, вимогливості, принциповості тощо. Важливим з позицій Е. у стосунках провізорів та медичних представників, які склалися в нових ринкових умовах, є встановлення відносин довіри, чесності, взаємопідтримки, надання взаємної інформації. Глибокий соціальний зміст фармації визначає специфічне додержання підприємствами фармації загальних етичних норм, закріплених у державних законодавчих актах. Етичні аспекти діяльності, пов’язані із забезпеченням якості фармацевтичної продукції, контролем усіх процесів виробництва ЛП, зберіганням та відпуском ЛП та виробів медичного призначення, їх рекламуванням, створюють умови для збереження та зміцнення здоров’я всіх членів суспільства.
БСЭ. — М., 1972. — Т. 8; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М., Чернобровая Н.В., Хименко С.В. Фармацевтическая этика и деонтология. — Х., 2002; Словарь по этике / Под ред. А.А. Гусейнова и И.С. Кона. — М., 1989; Эляшевич Е.Г. Фармацевту о деонтологии. — Мн., 1982.